Інженери з Каліфорнійського університету в Сан-Дієго розробили тканину – мікромережу, яка збирає та зберігає енергію з людського тіла для живлення дрібної електроніки. Розробляти інноваційний одяг вчені розпочали ще в 2013 році. З того моменту технологія декілька разів оновлювалася, і зараз нарешті розпочалося проведення перших експериментів.
Тканина складається з трьох елементів. Перший – це елементи на біопаливі. Вони збирають енергію від поту та знаходяться всередині сорочки біля грудей. Пристрої, що перетворюють енергію від руху в електроенергію, називаються трибоелектричними генераторами. Вони розташовані поза сорочкою на передпліччях і боках тулуба біля талії. Третім елементом є суперконденсатори для зберігання генерованої електроенергії.
Всі ці елементи друкуються на тканині трафаретним способом, включаючи гідроізольовану срібну схему, яка їх з’єднує. Важливо те, що тканина є гнучкою. Її можна розтягувати як в довжину, так і в ширину. Тканину можна складати як завгодно, а також прати в чистій воді без використання миючих засобів. Крім того, вона витримує прання у пральній машині. На експлуатаційні якості кожної деталі не впливає багаторазове згинання, згортання або прання у воді.
Трибоелектричні генератори складаються з двох елементів матеріалу негативно зарядженого на внутрішній стороні передпліччя та позитивно зарядженого на боці тулуба. Коли руки носія розмахуються під час ходьби або бігу, ці елементи матеріалу труться між собою. Це генерує імпульси високої напруги електрики, яка також входить в конденсатор.
У проведених випробуваннях волонтер носив сорочку під час бігу та використання велотренажера протягом 10 хвилин, після чого відпочивав 20 хвилин. Протягом усього 30-хвилинного сеансу носима мікросітка могла живити або РК-наручний годинник, або невеликий електрохромний дисплей.
Отримавши подальший розвиток, ця версія сорочки може бути використана спортсменами для живлення різних пристроїв. Це можуть бути датчики контролю продуктивності, датчиків ЕКГ, артеріального тиску, оксиметрів або для вимірювання кількості хімічних речовин, таких як глюкоза, лактат, кортизол, сечова кислота.
Дослідники кажуть, що технологію можна адаптувати і під інші ситуації. Наприклад, зараз вчені працюють над системами, які дозволять отримувати енергію при неспішних прогулянках або навіть під час сидячої роботи в офісі.
Читайте найцікавіші еконовини АРТ-ЕНЕРГО в Telegram та Фейсбуці